“Мої думки тихі” – нове кіно без московської прошивки

Боюсь зурочити, стукаю по дереву, – але, схоже, в українське кіно нарешті прийшло, підтримане легкою (за сценарієм, “мамською” (!) рукою Ірми Вітовської, нове покоління: уже не з прошивкою московського серіального конвейєра в мозку, а з живим чуттям і потребою власної мови.

Ніжне, щире, тонко виписане “ботанське” кіно – про Ноїв ковчег? про конфлікт поколінь? про молочний зуб Ісуса?.. – швидше сумне, ніж кумедне, як і саме життя, і, головне, спасибі всім причетним, – без жодної ноти фальшу. Відзавтра в кінотеатрах (учора був передпрем’єрний показ), тож підіть і впевніться самі (питання, яке лишилось без однозначної відповіді й продовжує мене турбувати – чи дивляться корови в небо? – чекає на ширше обговорення.

забужко

Оксана Забужко, facebook

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss