Марко Вовчок – наша Джейн Остін, сестри Бронте і Мері Шеллі в одній особі

Нагадую, що сьогодні не тільки день зимового сонцестояння, а й день народження Марії Олександрівни Вілінської-Маркович-Лобач-Жученко (1833-1907) – нашої Джейн Остін, сестер Бронте і Мері Шеллі в одній особі)), а для поцінувачів доброї літератури – просто першорядної письменниці, яких (жінок) у 19-му ст. в цілій Європі нагурт іще набиралося – на пальцях двох рук од сили…

Читати її все ще справжнє задоволення – якось на письменницькому майстер-класі я робила порівняльний розбір її “Не до пари” і Селінджерового “Uncle Wiggily in Connecticut”, щоб показати, як міняються від 19-го до 20 ст. письменницькі наративні стратегії на “тій самій” темі (обидва оповідання – про “те саме”, про смерть любові), – і запам’ятала щиру репліку одного заскоченого слухача, котрий Марка Вовчка був “пропустив ще в школі”:
– Так вот, значит, что такое классика…

Атож ). і ще це те, що перевидають і перепрочитують наново, в кожному поколінні. Тож спасибі “Коморі” за цей подарунок, а Марії Олександрівні – многая літа во читачах!))
Читаймо.

Оксана Забужко, facebook

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss