Україна має впроваджувати політику захисту (суб)етносів Росії

росія

wikipedia: Сепаратизм у Росії

Багато неприємного і фундаментального. Хто не хоче псувати настрій – не читайте, я попередив. Безвідносно до вашого вибору президента, також не сподобається. Бо для перших це докір, що попередня влада не робила, а могла, – а для других що нова влада не зробить, хоча ще можна.
Все, попередив. Погнали коней.
Короткозорість – це не тільки про зір. Це і про позицію в світі. Це і про позу потерпілого, з якої не витікає навіть думки завдати шкоди у відповідь. А тільки “довести що ти жертва”. Це неспроможність грати в довгу, і навіть просто в кілька кроків наперед. Це реактивність. Вони щось зробили – реагуємо. Вони не зробили – сидімо і хрестимось: “все як в нашім славені, згинуть як роса”.
Світ навколо нас був би іншим, якби український уряд шість років тому почав певні речі. Може не весь світ, але світ на схід від нас – точно.
Але в нас прийнято уважніше читати як все неправильно БУЛО, – бо наскільки знаю, мої та десятків інших авторів ідеї як все неправильно Є і як можна зробити правильно – ніким не були вивчені, розроблені, доповнені і не кажу вже втілені – хоча б розглянуті.
Всі бо займалися “текучькою”. Тушінням пожеж, ловлінням бліх, внутрішніми змаганнями. І все з таким виглядом, що це епохальні дії, хоча за рік ви вже не пригадаєте, із чого був хіпєж.
Якби на 5 років раніше український уряд та громадськість почали певні дії, то війна була б на 5 років коротша.
Ця теза справедлива в кожний рік, і буде справедлива через 5 років знов, бо знову пройде 5 років і не буде зроблене.
1) смішно, але днями Рада прийняла перший в історії документ про захист прав корінних народів Московії. Смішно, тому що ніщо не заважало прийняти це в 14, 15, 16, 17, 18 і на початку 19 року. Це було треба зробити в перші дні, розумієте? І не тільки це.
2) інститут корінних народів “Востока”. Мається на увазі Московія та інший совок. Він вже шостий рік би мав скликати конференції на різноманітні теми – культур-мультур, мова, історія, 100 років революції, ювілеї усіляких бородатих дядьок (яких по три дюжини на тиждень), етнографія та етнографічні границі. Хто скажить що це дорого – підіть скажіть це тисячі універів, інститутів, факультетів та катедр, які щорічно скликають тисячі подій. Половина без держ фінансування, половина з тої половини – самофінансування.
3) те саме про субетноси рускіх. Діалектологи, визначення границь нарєчій та субетносів, релігійні процеси – розколи, неоязичництво, старообрядці, ісламізація і проча. Збір та публікація “обласних словарєй” руского язика та словників діалектів. Проблеми “раньої історії кривичів, вятичів, словен”, а також історії літератури та писемності в ціх регіонах.
4) те саме про фіноугорські меря, чуді і так далі. Не фіни, не угорці, а ми зацікавлені в пожвавленню там на загадочьном востокє фіноугорського руху. Тюркського руху, монгольського руху. Адигського руху, кавказького руху.
5) всі ці роки треба було (і треба тепер) розробити та запустити радіостанції, а потім і телестанції (супутник, інтернет) на ͟н͟а͟ ͟к͟о͟ж͟н͟и͟й͟ ͟р͟е͟г͟і͟о͟н͟ ͟Е͟р͟е͟ф͟і͟ї͟ ͟о͟к͟р͟е͟м͟о͟. А все описане вище – це лише про те, що по тих радіостанціях віщати, де брати оригінальний контент. Вести принципово трьома мовами: 1) місцеві корінні та історичні, 2) руская рєчь (згодом місцевим діалектом), 3) українська (нехай звикають).

І тоді б, панове, не сиділи б ми ото на дивані: “ух ти, в Комі, Інгушетії чи Татарстані щось проісходіт. Гм, цікаво”, а пожинали б плоди. Бо вже б знали що там наша робота, наш внесок, наші люди (умовно), наші мислевируси. А не отак – “гм, ти диви, ну, звісно в них не вийде, раби, подножки, грязь москви, але цікаво”.

Панство, я це пишу не вперше за 6 років, а пишу кожні ці 6 років. Одиниці, хто був зі мною списаний раніше, підтвердять що пишу це з 2008 року (здогадайтеся, чому з нього), і що вже тоді закликав робити те, що зараз. Спочатку – щоби не дати морлокам “можем повторіть”. Потім – щоб зупинити, коли вже почалося. Потім – щоб зупинити подальше. Але і тоді всі, почитавши 5 хвилин “про ето”, потім витрачали 10005000 хвилин на юля-вітя-срач (да! ето ж інтєрєснєй! і главно, кожен розбирається!), потім те саме було при януковочі, потім те саме було після ІІ Майдану. Какі цікаві теми тільки всіх не відволікали. Як учня, який знайде у вікні що завгодно, щоби знов пропустити урок помимо вух.

Алі Татар-заде, facebook

Попередні статті автора:

Має бути закон про те, що можна і що не можна робити в окупованому Криму

Не пишіть маячні “історія не наука” чи “філологія не наука”

Відділення церкви від держави – перш за все невтручання церкви у справи держави

Слобожанщина освоювалась українцями ще за часів Речі Посполитої

Про Анну Ярославну

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss