Про перший тур з оптимізмом

Та годі вам. Пишайтесь своїми співгромадянами (наперед вибачаюсь за оптимізм)

Питання було не у тому, чи хитнеться маятник у зворотній бік.
Питання було у тому – наскільки далеко.

На Майдані здавалося, що кожен – крапля в океані.
В масштабах країни океан, насправді, був невеликим озером.
В момент початку війни ввижалося, що кожен другий – волонтер, тягне броню з Польщі, плете маскувальні сітки вихідними та пакує тактичні аптечки.
Фактично ж, значна частина країни продовжувала і, що найстрашніше, продовжує їздити на заробітки в росію, купувати нові газелі і камази та мріяти про долар по 8.

Реальність поза фейсбуком завжди була інакшою.

Але ж в цілому наша країна – велика молодчина.

Маятник не тільки не хитнувся на користь відверто проросійських сил.
Питання до українських громадян – чи бути поруч з росією? – вперто відсувається у минуле.
Пряма пропаганда, впливи та солодкі обіцянки вже не діють.
При всьому нібито зубожінні, “втоми від війни” тощо.
(додам, що постійно зменшується кількість заробітчан на болотах і товарообіг з мордором).

Маятник хитнувся лише до популізму та вигаданої країни з вигаданим президентом ніби з простого народу.
Але з іншого боку – прямі обіцянки зниження ціни на газ та підвищення пенсій – теж вже не мають прямого впливу.

Нинішня омана просто більш витончена і солодша.
(Лептонний боже, та ми за рівнем омани наздогнали США, нмд).
Цим можна пишатися, якщо розуміти, з яких реалій ми стартували та яку картинку формує у наших людей телебачення (так, те саме, яке викохується рейтингами на чупакабрі, ліках від раку, ворожінні та іншій маячні).

Люди, ніякої катастрофи немає.
Маятник знову мусить (я підкреслю – мусить) рушити вперед – до зібраності, активності та реального погляду на речі.

Ні, я не знаю, які будуть результати виборів, але мене продовжують дивувати панічні настрої.
Шановні, страшно було, коли країна втратила купу воїнів та майже всю бронетехніку під Іловайськом.
Коли долар долав нові небачені рубежі на пунктах обміну.
Коли впало Дебальцеве та ДАП.

Ба більше, голос 30% громадян (чи скільки там виявиться зрештою) віддано в демократичний спосіб.
Їх змогли переконати – вони вчинили волевиявлення.
Тут не росія і 146% одностайного “За!” не виходить.

Цим теж можна пишатися.

Ні, мені теж сумно від чергового усвідомлення масштабів дивної поведінки людей, але якби вчені кожного разу скиглили від кількості прибічників антивакцинації та прихильників гомеопатії – людство давно б вимерло.

Ми мали отримати цей болючий укол реальності.
І лише від нас залежить – чи це буде щеплення на майбутнє, чи смертельна ін’єкція.

Ще раз вибачте за оптимізм.
Він зара не в тренді, знаю.

Але ж переможемо.

антонСененко

Антон Сененко,  старший науковий співробітник Інститута фізики НАН України, facebook

Попередні статті автора:

Про псевдонауковців України

Завтра пойду на Софийскую площадь в поддержку полиции

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss