Про збори резервистів під час воєнного стану

Вже хтось писав що на збори ОР1 пішли ті в кого не виатачило грошей на
Буковель?

Довгий підсумковий текст.

Збори ОР1.

* Робота військоматів і кількість резервістів які потрапили на збори.
Запоріжжя. Хортицький військомат.
Не те шоб давка, але людей багато. хтось проходить медичну комісію, хтось заповнює якісь документи. Відвідання військомату дуже не дорівнює відправці у війська.
В нашім військоматі набрали бажаючих значно більше ніж була потреба у відправці. декого завернули додому вже в день відправки.
Так шо мамкині воюваки, кедь вам прийде карта нароковац, то вам просто нагадують за рахунок кого ви зубожієте. У Непереможнім Українськім Війську ви дараом не потрібні.

* Сонечки в чому вдягнуті і взуті.
По приїзду в часть всих перевдягли в модну воєнну одьожу.
На час проведення зборів ми отримали: комплект натільної білизни, термобілизну, шкарпетки, літні брюки і кітель, зимові штани з утеплювачем,
зимову парку з утеплювачем, шапку-феску, зимові перчатки зимові берці.
Шо паганого. розмірна лінійка вона або пошита на дєвочєк з фігурами мальчіків, шоб крутити обтянутою воєнними штанями сракою, або всьотаки хтось когось дуре. Взяв на розмір більшу шоб хоч якось в неї втиснутись.
Воєнні штани мають бути широкі як Чорне море. Бо коли лізеш на техніку, треба ногу задирати вищє голови як балєріна і нічого не повинно твій рух
стримувати. Лєтній комплект я надівав двічі. Раз коли мірям і щє раз коли страшний лєйтєнант вирішив построїти дєдушек у формі одягу якійсь на
вечірню перевірку, шоб було дійсно похоже на парад, а не на отето всьо.
Зимовий комплект брав на два розміри більший. Погодьтесь шо це не серьйозно. Берці брав на два розміра більші.
По якості. В нас на першім тижні відроблялася дія бригади в погодних умовах “дощ і грязюка” ми в полі перебували щодня десь 12 годин.
За цей час в мене не промокли берці (вночі сушив в казармі) причом гортекс працює прямо відчутно як. До берців в мене претензія, що скоротили
шнуровку відносно перших рудих і мені в під’йомі вони дуже проблемно налазять. І шнурки дуже тонкі і короткі, шоч і дві пари. як швидка шгнуровка
це не працює від слова і близько не працює.
І верхній шар одежі після ппостійного перебування під дощєм залишає
наступний шар – утеплювач злегка вогким.
Вобщєм зимовий комплект я б оцінив як добре..
Шкарпетки і термобілизна так вобщє мені сподобались без зауважень.
Тканина і нитки за два тижні зауважень не викликали. Хто служе нарікають на молнії, шо вони мають властивість ламатися.

* Як сонечки нагодовані.
Годують обільно, ситно, калорійно. Я або не снідав, або не вечеряв, бо для мене це забагато. Не будучи фудблогером не казатиму чи то було смачно і
вишукано. Власне в нас в найгірші часи чого чого, а їжи завжди було багато.

* Стан готовності нашої армії.
Такий наведу діалог: “- В вас в батареї всі нові крази? -Та де там нові, вже по три роки. То другий дівізіон нові отримав.”
Я, зрозуміло шо, під час інспекції бігом до гармат. Але хитре командування мене розпреділило в батарею, яка не була на змаганнях на сухопутці. Гармати
в них з слідами боїв і пофарбовані вручну. Але рівень готовності до відкриття вогню після зайняття вогневої дійсно оті самі дві хвилини. стволи чисті.
ручки крутяться, масло в домкраті по мітці і світле. клин чистий і за ці два тижні щє чистили клини.
Вобщєм треба тіки загрузити в машину воду, клєчасту сумку з харчами, чйник і вйо на війну!
Нова техніка і озброєння.
Тут понятно шо нічого вам сказати не можу. Як то кажуть ні підтвердити ні спростувати. Просто візьміть до уваги, що я чомусь про цей пункт згадав.
Може хотів зробити інтригу?
Можу вам сказати що наші артсистеми здатні стріляти ядерними снарядами, але то відомо з відкритих джерел.

*Командіри і офіцери, особови склад, резервісти.
В нашім почеснім зібранні були різні люди, навіть зрадофіли і героїчні лічності. Когось може кращє було б одразу додому відправити. Нехай лікують
свої екзотичні хвороби вдома. Дякуєм їм канєшно за візіт, але вони занімали місце людей які дійсно хотіли побувати на зборах.
Багато офіцерів кого я пам’ятаю лейтенантами і капітанами зараз відповідно
капітани і підполковники. Бгато сержантів контрактників в моїй батареї це ті хлопці з ким ми воювали в 14 -15 поруч.
Випадки пияцтва.
Не скажу шоб ми через силу приймали участь в навчаннях. Нічого такого надмірного. Але як я вже казав 12 годин в полі, семитонна гармата , погода це
такі фактори шо призводили до того шо в 22 вже точно всі спали без вечірньої казки і колискової.
В неділю був вихідний день. Бачив як якийсь боєць ( не з нашого дивізіону понятно!) пив якусь слабоалкоголку. Не можу гарантувати, що хтось десь не заникався і не випив рюмку горілки, але точно можу казати шо про пияцтво
точно не йдеться.

*Про зраду і військах і товстих генералів.
Понятно шо зраду розпиляють не тіки над гражданскими, але й над воєнними.
Але дуже тішусь тим, шо половина розмов про зраду пропускають повз вуха, як про погану погоду, а іншу закидують тапками. Про оціх вашіх Зєлєнского і
Гриценка вобщє ніхто не згадує.
Є особи які ведуть підривні бесіди про те, що Непереможне Українське
військо не таке вже й непереможне і що генералів в нас дофіга і комуналка захмарна., хотя ні про комуналку вобщє ні разу не чув. Але ми їх виявляєм і
здаєм контррозвідці. Бо пиздити це не наш мєтод.

* Чи потрібна волонтерська допомога.
Так потрібна.
Армія навіть з тих грошей, що просить у кабміна не все і не одразу отримує. а щє не забувайте що 23 роки крєпкіє хозяйствєнніки крєпко дєрібанілі і без
того не саму передову совіцьку армію. А щє п’ять років війни це ж так само витрати. Реально зібрати гроші на я навіть не уявляю скіки кразів чи казарм
ясно не вийде. Збирати на тушонку і мультікам це просто тупість.
Але є потреби які треба закривати гнучко. Армія поки що не має тієї гнучкості
щоб деякі потреби закривати. .Але дуже важливо збирати гроші саме на якісь проекти.
Чи потрібні мотиваційні подарунки? шкарпетки, смішні труси, вареники, каву. так я думаю що це наше “Дякую” хлопцям, які без вихідних сидять в багнюці, вже не кажучи про тих хто на війні. Але то все ж таки не повинно
ставати самоціллю.

Десь так.

павлоМарценюк

Павло Марценюк, facebook

Попередні публікації автора:

Про ”простих людей“

Про справжнього полковника Хімченко (а не гівнюка Гриценко)

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss