Бляхарська народна республіка – терористи?

Хто ви? “Бляхарська народна республіка” чи законослухняні громадяни України? Є можливість вибрати. Ну, зрозуміло, що освячена державою багаторічна халява мала колись скінчитися. То як задавнена рана, лікування якої десятиліттями відкладали. Пили знеболююче, заліплювали пластирем – лиш би не йти до лікаря. Але вже почалася гангрена… і тепер буде дуже боліти. Це закономірно. Бляхарі не взялися з космосу. Їх виплекала держава. Їм дозволяли так жити і так заробляти на життя. І не пропонували якоїсь привабливішої альтернативи. Захищаючи вітчизняного авто-партача, роками виховували цілий регіон громадян особливого виду, більшості з яких начхати на ближного і на державу. Утворилася прикордонна субкультура, в якій діти мріють не про престижні вузи, а про те як куплять дешеве авто і возитимуть товар у Польщу і колись побудуються. Субкультура, в якій на ранішніх проповідях у церкві буває таке, що благословляють на успішне проходження митного контролю… І у цій соціально-економічній субкультурі виросли кілька поколінь. У них налаштування на певну програму. Так як Еппл ніколи не запрацює на Андроїді, а Самсунг на айОс… І зараз на кордоні бляхарі, а це переважно мешканці прикордоння, простестують проти програми, на яку у них немає внутрішніх налаштувань.
Формат протесту неприйнятний! У мене немає якоїсь концептуальної ненависті до бляхарів. Сприймаю цю соціально економічну субкультуру як данність. Вони є і все. Але поведінка частини із них трохи підточує цю внутрішню крихку рівновагу. Сьогодні працювала у Краківці і була трохи вражена енергією ненависті деяких із них. Все таки форма протесту має значення. Тут і суть сумнівна: вимагають відмінити закон і повернути все як було. Як діти малі. “Хочу!” і все! лягаю і топаю ножками і чекаю поки мама виконає мої умови… Ну але ок, мають право на невдоволення і на протест. Але ж акція протесту – то не хаос. інакше це не акція, а махновщина якась. А минулої ночі там був повний хаос. Породожучих ні на вїзд, ні на виїзд, не впускали. Просто прийшли і заблокували пункти пропуску. Так просто…як співала Білик… Зранку на Краківці трохи зорганізувалися і почали пропускати автомобілі на укр номерах в Україну. А з України випускають лише автобуси. Один в годину. В автобусах люди холодні, в прямому і в переносному сенсах. Ну, от 12 годин ти сидиш в автобусі. голодиний, холодний і злий. А от водіїв, які розмитнили свої бляхи – бляхарі в Україну не пускають… Типу, ти розмитнив, підлий зрадник, – значить ти не з нами і ми тебе покараємо. Там люди стояли на території пункту пропуску вже другу добу. Ні в Польщу вертатися, ні в Україну заїхати… це тероризм. це взяття в заручники. Ну, так не можна. Тут мала б втрутитися поліція чи СБУ.
Ще одні заручники – водії фур. На Краківці десь, можливо, 130 вантажівок в кілометровій черзі. Ті що ближче до ПП стоять третю добу. Товар не залишиш. Терплять. Але на Раві вже терпець далекобійникам увірвався і перекрили фурами дорогу – щоб бляхарі не мали як зїжджатися. Але ті полем почали їхати.
Оця неповага до ближнього, відсутність емпатії, співчуття і розуміння – то харктерна риса і “ахілесова пята” протестувальників. Вони не здобули підтримки в людей. Нам в черзі говорив водій заблокованого авто, що підтримував спершу бляхарів, але дві доби в авто на кордоні – то вже перебор. Неможливо підтримувати того, хто зневажає тебе і твої потреби.
Заради справедливості мушу сказати, що серед протесувальників я зустріла і притомних людей. Але їх меншість. І ще одне, немає поганих людей. Є погані вчинки. Обмеження свободи пересування інших людей – це не просто поганий вчинок. Це злочин. А ці люди ж усі християни, вони ходят до церкви. Може із ними мають проводити переговори не поліцейські і чиновники, а священики? Ну, має ж бути якийсь шлях як не до умів, то до сердець цих людей.
Ну, і в такий складний і драматичний момент для твоєї Батьківщини таке витворяти… Але є вибір.
Додаю фото з Крацівця. Люди в актобусі на виїзд з України, черга фур, люди з автобусу, які не можуть вїхати в Україну, бо в автобуса номери польські, на заправці були змушені поховати паперові стакани…

вікаБалицька

Віка Балицька, facebook

Попередні публікації автора:

Не називайте мене “громадським активістом”

Селяни перекрили дорогу, захищаючи хабарника-голову села

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss