Щодо атаки російських кораблів в Керченській протоці

Сайт ВМС лежить. Міноборони теж. Зараз засідає військовий кабінет. РФ, застосувавши зброю проти українських моряків, порушила всі міжнародно-правові норми: Статут ООН, UNCLOS, та Договор по Азову 2003 року. Україна скликає Радбез ООН. І в цей момент одні “занепокоєні громадяни” вимагають об‘явити війну, другі бажають побачити в прямому ефірі президента, а треті бідкаються з того, навіщо взагалі треба було здійснювати цей похід українських військових суден з Азовське море. Проти України здійснено прямий акт агресії. Ви дійсно вважаєте, що настав час для інфантильних істерик? Невже не зрозуміло, що чим швидше українці усвідомлять, що паніка в тилу заважає армії воювати, тим скоріше ситуація зміниться на нашу користь? Завдання цивільних під час бою – не вештатися під ногами у військових. Сядьте та замовкніть, нарешті! Зараз потрібно консолідуватися навколо власного війська. Це війна, вашу мать, а не балаган на політичному ток-шоу!

Лариса Волошина, журналист, facebook

_________________________________

А ведь у кремля почти получилось.

Уже размяли плечи западным элитам.

Уже призывы отменить санкции стали раздаваться всё громче.

Уже не какие-то маргиналы, а члены некоторых европейских правительств принялись твердить, что “в Крыму не всё так однозначно”, и “интересы РФ надо учитывать”.

Уже треть стран-членов ООН голосовали против антироссийской резолюции.

Уже практически продавили “Северный поток”.

Уже руководство международных институтов стало потихоньку повторять мантру про “ихтамнет”.
Уже лоббисты по всему Евросоюзу качали “Business as usual”.

Уже и украинцы позабыли, что в стране, вообще-то, война, и озаботились лишней сотней гривен в газовых платёжках.

Уже всевозможные и всяческообразные “голубки мира” повылетали из кремлёвских голубятен и засрали всю страну “новыми стратегиями урегулирования”.

Уже, казалось бы, чуть-чуть, ну ещё капельку, ну максимум до выборов, ну вот столечко подождать – и…

И всё. Потому, что у эРэФии сдали нервы. Потому, что “Мировая Ядерная Сверхдержава” жидко обделалась при виде двух патрульных катерков и скромного буксира. Да кому они угрожали? Да что мешало пропустить их со снисходительным видом – дескать, “ну куда вам до нас”? Вот это был бы действительно сильный жест уверенного в себе противника. А не истерика гопника из подворотни, размахивающего финкой и матерящегося визгливо.

Так или иначе, а сегодня Разбойная Федерация поставила жирный крест на всех своих дипломатических достижениях последних трёх лет. Впрочем, ничего нового.
Какой же ты всё-таки кретин, Володя.

Данил Чикин, facebook

________________________________

Доволі наївно думати, що за поточних умов українська влада здійснює якісь дії воєнного чи навколовоєнного характеру без консультацій (як мінімум) або ж без координації (більш ймовірно) з нашими західними союзниками.

Так само наївно було б вважати, що коли такі дії робляться, то не прораховуються можливі варіанти розвитку подій та ймовірні реакції на них.

А це означає, що ситуація, яку ми спостерігаємо сьогодні у Керченській протоці, а також її розвиток, є чітко спланованою з нашого боку.

Отже, що сталося?

Пробний камінь було кинуто ще наприкінці вересня, коли два українські військові кораблі пройшли через протоку і під російським мостом. Росіяни були геть розгублені, бо не очікувати такого «нахабства». Тим самим Україна тоді на практиці продемонструвала, що може безперешкодно це робити, і що Росія не може цьому завадити.

Після успішного пробного каменя сьогодні кинули камінь номер два. Україна робила все чітко, попередила росян про свої наміри і цілеспрямовано почала виконувати задум, не зупинившись навіть після російських провокацій з тараном українського судна.

Цього разу Росія дуже нервувала й навіть панікувала. Зганьбитися як у вересні вона не хотіла, тому нагнала до протоки купу військових кораблів, десантів спецназу ФСБ, бойових гелікоптерів і навіть фізично перегородила прохід під власним мостом за допомогою цивільного сухогрузу.

У фіналі московські окупанти невмотивовано обстріляли українські кораблі з бойової зброї, поранили члена екіпажу та захопили всі три судна. Все це ретельно фіксувалося українцями, також за подіями пильно спостерігала повітряна та супутникова розвідка наших союзників. При тому українські моряки діяли чітко, на провокації не піддавалися, не панікували, зброю не застосовували й не надавали анінайменшого приводу звинуватити себе у можливих інцидентах.

Таким чином план спрацював, а Росія втрапила в ретельно сплановану Україною разом з міжнародним співтовариством пастку. Власне, вибору у Москви фактично не було:

1. Або вона вчергове продемонструвала б власну неспроможність завадити Україні робити те, що вона вважає за потрібне в Азовському морі та Керченській протоці.
2. Або надала б яскравих доказів грубого та цинічного порушення морського права з боку РФ, державного піратства та аґресії проти суверенної країни. І від цього всього Москва вже не взмозі була б сховатися ані за ширмою фейкових «волевиявлень» населення окупованих нею територій, ані за спинами «іхтамнєтов» без розпізнавальних знаків, адже все довелося б робити руками власних офіційних збройних сил та спецслужб.

Іншими словами, будь-який з цих варіантів шкодив би Заліссю, але другий — найбільше. І якби цього разу Московія знову вибрала варіант 1, то були б нові й нові методичні спроби «розкрутити» її на варіант 2.

Зрештою, ми побачили не просто варіант 2, а варіант 2 у його найгіршому варіанті, адже московити не лише завадили свободі судоплавства та створили загрозу безпеці морського руху, але й безпосередньо й протиправно й невмотивовано застосували силу проти суден іншої краіни, ще й незаконно захопили їх (піратство).

Тож тепер тяжкі наслідки для Москви не забаряться. Ось побачите.

Zen Antipop, facebook

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss