5 років від початку Майдану

Я ото почитала як орки (російські з білоруськими) біснуються під постами про Майдан: “а что ізмєнілось? адніх алігаркав замєнілі на другіх, всьо тожє самоє – только хужє” і т.п. – По-моєму, це самонавіювання і… задрість.
Простіше ж переконати себе, що не варто навіть рипатись, бо нічого не зміниться все одно, ніж бачити, що змінилось, але встати і вийти не дає страх.

Дивно тільки, що деякі українці щось подібне повторюють.
Ну, так і дурнів з комплексом меншовартості ніхто не скасовував.

Майдан для мене – це прояв найвищого людського духу. Бувши на Майдані можна було навіки закохатись в Україну.
Зло тоді уособлювало в собі такої густоти соціальний егоїзм, глупоту і жадібність, що українське суспільство не могло не відреагувати на нього відрухово концентрацією людської порядності, довіри і солідарності. От саме ці якості, які як у розкаяного розбійника не хресті, виходили навіть з самих сіреньких душ примножувало наші слабенькі сили. І тому ми перемогли на Майдані. І цього Духу вистачило і на перший етап війни: допомогти, вистояти.
Зараз все це сховалось в суєті – на країну з посиленою пристрастю навалилась пропаганда все тієї ж глупоти, жадібності і соціального егоїзму, що здається, ми знову опинились перед тією прірвою, від якої відскочили в ту зиму 5 років назад.

ларисаВакульницька

Лариса Вакульницька, facebook

Попередня стаття авторки – Росія привласнила українську історію і частково культуру задля “завоювання географії”

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss