Волинська різня не виправдовується злочинами польскої держави

Учора я написав, що Волинська різня була геноцидом і етнічними чистками і ніяк не можна її виправдати. Запропонував засвоїти собі основну засаду: несприйнятна та злочинна політика польської держави проти українців то одне, а вбивства невинного мирного населення то інше. І не можна іншого виправдати першим. Це, здавалося би, очевидне і це мала би зрозуміти п’ятирічна дитина.
Але з постів дописувачів під моїм текстом випливає дещо інше. Що таки треба враховувати цей «причинно-наслідковий зв’язок». Так? То мабуть поговоримо ще простіше, саме як з дитиною.
Люди, які загинули під час різні то не були якісь аморфні персонажі. То були Яни Ковальські, Казимири Новаки, Анни Левандовські. Кожна людина була такою самою людиною, як кожний з дописувачів. Мала право жити і не відповідала (НІЯК НЕ ВІДПОВІДАЛА) за державну польську політику та злочини інших поляків проти українців.
Далі не доходить?
То мабуть ще простіше.
Шановний коментаторе мого поста, шанувальнику «причинно-наслідкового зв’язку».
Уяви собі, що приїжджаєш на екскурсію до Кракова. Гуляєш собі спокійно зі своїм «одним з подружжя» по Кракові, разом з тобою дві твої дочки. І раптом на тебе і на твою сім’ю кидаються з ножами «справжні поляки з ОНР» і з криком «вбивати бандерівських куров» ріжуть вас ножами. Обидві дочки гинуть на місці від ножових поранень, ви якось врятувалися. ОНРівців арештує поліція, вони дуже задоволені, що вбили бандерівських куров. Справа доходить до суду і вбивці кажуть: так, ми це зробили, треба знищувати бандерівців і ми би ще більше їх убили. Ми навіть не хочемо жодного захисника, бо ми знаємо, що ми правильно зробили. Суддя ошелешений, нічого не каже, але знає, що за щось таке – лише довічне позбавлення волі мав би засудити. Але встає прокурор і просить виправдати тих хлопців. І він судді розказує про Повстання Хмельницього, Різню в Умані, Волинську різню, тощо. Підкреслює, що просто не можна виокремити вбивства тих дівчат від Волинської різні. Це був причинно-наслідковий зв’язок і ті громадянки України самі собі винні, вони на свою смерть заслужили. Ви – як допоміжний обвинувач – встаєте і кричите: що ж меле той прокурор? Мої дочки то були живі люди, не відповідали за історію, як можна взагалі пов’язувати ті події? Тож той прокурор то якийсь нелюд. Суддя думає: а мабуть дійсно існує якийсь причинно-наслідковий зв’язок. Мабуть варто покарати батька (матір) тих убитих українок за Волинську різню? І бах! Виносить виправдальний вирок. Ви отетеріли! Кричитие: неподобство, ганьба, суд до сраки! То ще вас суддя покарав за образу суду.
Ще не дійшло? Ну, то вже не дійде.
PS: Україна (ані за часів УСРС, ані за часів вільної України) не покарала жодного вбивцю, деяки з них ще в дев’яностих роках гуляли на волі. Навіть не було процесів. А після війни, на території Польщі були слідства та процеси. І суди карали смертю за вбивства євреїв чи українців під час німецької окупації. Амінь.

przemysławMarkiewicz

Przemysław Lis Markiewicz

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss