Відділення церкви від держави – перш за все невтручання церкви у справи держави

УПЦ МП назвали звернення президента та Верховної Ради про автокефалію православній церкві “на Україні” перевищенням влади.
Це те про що я казав: москвопопи постійно втручаються в діяльність держави (яка навіть не стосується діяльності самої МП), але повторюють мантру про невтручання держави в справи “церкви”.
Цей мислевірус успішно накинуто багатьом українцям.
Вони тепер гадають – бо так зафіксовано в московських підручниках – що “відділення церкви від держави” означає гру в одні ворота: коли чиновник не втручається в життя попів, але піп постійно лізе в справи держави.
Коли піп не платить податків – це, між іншим, теж втручання держави, навіть більше: позитивна дискримінація. Коли “пріходік” отримує в маєтність землі й нерухомість, що від погляду на нього подавився б слиною будь-який підприємець (та ще усвідомівши що все це – безкоштовно! зовсім), то москвопопих йой як влаштовує таке “перевищення влади”. І не тільки москвопопих, так що клубочок густо затягнутий.
Панство.
Секуляризація (відділення) церкви – це не те, що ви думаєте.
Це не церква так втомилась від держави, що запрохала автономії.
Це населення модернових держав, втомившись від всюдисущих кліриків, насильно від’єднало їхні церкви від державної кормушки і від важелів керування своїми країнами.
Ніяких зобов’язань держави не регулювати церковне життя на своїй території не існує чи не має існувати. Держава світська обмежена в тому, щоб впливати на конфесію конкретної людини, як на частину її приватного життя.
Але звільнення з податків, передача пам’яток архитектури попам, які ці пам’ятки не те що не будували,а поганять і паплюжать – як і бізнес на свічках, як і “церковний туризм”, і багато іншого – це не має стосунку до свободи віри.
Навпаки, держава прямо таки мусить втручатись в діяльність релігійних організацій (церкви – їхній різновид) коли зачіплені конкретні інтереси громадянина, громади, як маєткові, так і екологічні, як архитектурні, так і моральні.
Тим більш інтереси національної безпеки.
Москвопопі навіюють, що цей “рай на землі” для бородатих рускомирцев в рясах – зобов’язок держави.
Зовсім ні.
А тим більш, коли церква сама лізе в державні справи.
Тут їй просто треба давати по руках.
Це її вплив на державне життя надмірний. Він надмірний і на приватне життя громадян. І на мас-медіа. І на освіту. А тим більш на політику. А тим більше, коли це взагалі не її діло, адже йдеться про іншу церкву, не їхню.
Я мовчу про архєпископа кримського та його посіпак, про донецьких “колег” його, які працюють на окупантів.
Те, що не ведеться ніякого провадження з актів державної зради – це взагалі ганьба.
Це ілюстрація того, що Москвопопія “на Украинє” давно перетворилась на орден, який частково керує державою вплином на керівників цієї держави.
В ідеалі такий орден треба ліквідувати.
В мінімумі – суттєво обмежити у можливостях.

Алі Татар-заде, facebook

Попередні статті автора:

Слобожанщина освоювалась українцями ще за часів Речі Посполитої

Про Анну Ярославну

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss