Про вшанування “героїзму воїнів-афганців”

Мухи і котлети. Частина …..дцятагройсманАфганц
Або “ніколи такого не було і от – знов”.

Усім відома історія скандалу довкола фінансування так званих ветеранських організацій, або, щиро кажучи, бюджетних прилипал, котрі прикриваючись словом “ветеранські” освоюють бюджетні гроші. Тут, природньо, симпатії будь-якої нормальної людини на боці реальних ГО, які займаються реальними справами. Додав жару Рева із його “а я вам відсиплю бабла, бо я хочу і можу і мені чхати на розум”. А тут і вишенька в тортик надійшла – Гройсман: “воїни-афганці стали невід”Ємною складовою військової традиції України”. Пане прем”єр, вочевидь Ви вже бачите себе президентом, певно звідси і Ревина щедрість конкретно “афганцям” і нинішня дурня? Тобто в ривку до штурвалу опція “розум” вимикається апріорі? Як би це так пояснити доступно, пане прем”єр, Ви оце сказали “Гіркін і іхтамнєти, є невідємною складовою військовою традицією України”… або “Вагнер і іхтамнєтутоже, є невідємною складовою…”. Так – радянські війська в Афганістані, це злочин.

Звісно, з боку Порошенка теж було помилкою брати участь на заходах з нагоди виводу радянського окупаційного контингенту, роздавати нагороди з нагоди саме цієї дати, але там президент сказав: “війна СРСР в Афганістані, агресія Росії в Молдові, Грузії, Україні та події в Сирії свідчать про агресивну сутність Москви.” (с) От тільки цих слів мало.

Держава мала б давно визначитися офіційно зі своїм ставленням до радянського періоду в принципі і до таких тем, як військово-політичні авантюри Москви. Визначитися і не брати участі офіційними особами в заходах, які можна трактувати, як святкування чи вшанування учасників тих авантюр. Так, вони не мали вибору, так вони були приречені виконати наказ, так вони виконували його, так вони гинули, подекуди геройські, але вони були окупантами і гинули на чужій землі. І пишатися тут немає чим. Це трагедія. Треба пам”ятати тих, хто став жертвою такої трагедії, поважати їх за те, що вони не зламалися по поверненню, стали на службу Україні і пішли захищати Україну коли війна прийшла в наш дім. Ось за це треба поважати військових, що вийшли з радянської армії і мають за плечима досвід радянських військових авантюр.

Але говорити, що окупаційні вторгнення, це невід”ємна складова української військової традиції”? Ні. Це не наша традиція. І, сподіваюся, нею не стане.

Що робити? Перш за все пригадати, що “сказавши А, говори Б”, якщо трагедію Афганістану називаєш традицією і святкуєш (sic!) повне фіаско авантюри (вивід окупаційного контингенту), тоді за логікою наступним кроком буде вшановування ветеранів операції Дунай? Нє, ну чо, дєди ваєвалі – 20 серпня 1968 року – вторгнення радянських військ в Чехословаччину. Там теж українці брали участь. Цього року кругла дата. А до того був Будапешт. На думку Володимира Гройсмана, це теж “невід”ємна складова української військової традиції”?

Перший і головний крок до виправлення помилки, це публічне визнання, що помилка була зроблена. Німеччина визнала провини нацизму і спокутує це. Україна має просто назвати радянські військові авантюри – авантюрами. Повторюся, солдати-сержанти-офіцери, яких ми узагальнюємо словом “афганці” не винні, що їх в ці авантюри кинули. Але треба мати сміливість і назвати злочин злочином. Скасувати абсурдний день “загиблих на території інших держав” – це день загиблого окупанта? День пам”яті за тими, хто не повернувся – це в колі тих, хто вижив і пам”ятає ту біду. Це має бути без пафосу і не на державному рівні. Інакше ми легітимізуємо злочин. Що ж натомість? Згадати, що у нас є день миротворця 29 травня і загиблих миротворців ми вшануємо тоді. При цьому ніколи не ставити поруч учасників так званих “інтернаціональних долгов” і миротворців. Це тонка і дуже небезпечна маніпуляція. Ні. Окупант і миротворець, це різні люди, як би Москві та її агентам впливу в Україні не хотілося б довести зворотнє.

І ще. Не треба апелювати до того, що колишні радянські вояки, що були в Афганістані з Майдану пішли на війну. А ті, хто в Афганістані не були, а були в Іраку чи Югославії, чи Африці, не пішли? А ті хто військовим не був взагалі , не пішли? Різні прошарки, соціальні, майнові, вікові взяли і пішли. Пішли Воїни. І за це їм дяка. Не озираючись, хто і ким був раніше.

гайдукевич

Віталій Гайдукевич, журналіст, facebook

Попередні статті автора:

Про берети морських піхотинців

Щодо вирока генералу Назарову

Любителям феерверков пора на фронт

Польща та карма

Міф про початок війни 22 червня 1941 року – потурання міфу про “вєлікую пабєду”

Про “День ВДВ”

Після Джамали слухати почали і іншу непопсову українську музику

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss