О фейковом письме Порошенка ФСБ

Больное общество. “Українська правда” напечатала фейковое письмо Порошенко в ФСБ. Я уверен, что это письмо фейковое не потому, что знаю почерк президента, а потому что никто не пишет никаких писем, чтобы продать Родину. Не существует писем, в которых Янукович обещает ФСБ не наносить вреда России. Эти письма не имеют никакого смысла. В ФСБ и так прекрасно знают, кто чем дышит. Таких писем не писал бывший канцлер Германии Шредер, продавший интересы своей страны за газпромовский контракт. Нет такого письма от Лукашенко. Венгерский Орбан, чешский Земан и молдовский Додон тоже получали кремлевское бабло без всяких расписок. Вы правда там, у Григоришина, считаете Порошенко самым тупым среди этого отребья? И немножко о нравственности. Даже после признания фейковости материала, новость не сняли – заказ надо отработать до конца. Особенно позорно, что основатель УП, Георгий Гонгадзе, отдал за правду жизнь, а теперь его именем прикрывается такая мерзость.
Да, может возникнуть вопрос, почему транслировала кремлевскую пропаганду УП, а больно общество? А потому что общество до сих пор зачем-то читает этот позорный сливной бачок.

Сергей Марченко, директор по развитию Work.ua, facebook

____________________________________________________

Такий прикольний “документ” вкинула “українська” “правда” з посиланням на грузинський канал руставі, що асоційованим з саакашвілі.

В “документі”, написаному від руки і датованому 2007 роком, громадянин України Порошенко П.О. обіцяє не займатися антиросійською діяльністю на території росії.

Я не зовсім розумію що хотіли довести цим страшним “компроматом” панове вкидатєлі, але якщо “документ” правдивий то це свідчить про наступне:

1) Вже в 2007 році спецслужби росії підозрювали Порошенка в антиросійській діяльності, взявши в нього обіцянку, що він не буде цього робити
2) Телеканал саакашвілі є джерелом зливу інформації з ФСБ. Ніхто інший, ніж ФСБ не міг мати доступ до цього “документу”. Тобто, тим самим саакашвілі попалився остаточно.
3) Синхронний вкид портнова, монтян, саакашвілі і лещенка свідчить про їх координацію. Молодці. Щоб ми не сумнівались.
4) Якщо фсб зливає такий “документ”, то в них з компроматом всьоочєньплохо.

Тому у мене залишилося одне питання по результатах аналізу цього “документу”.
Там портнов обіцяв прости міжнародну експертизу цього “документу”. Хотілось би дізнатися кому з них: портнову, саакашвілі чи лещенку ФСБ буде надавати оригінал цього “документу” для проведення експертизи? Якось невдобно буде, якщо оригінал “документу” з ФСБ опиниться у кожного з них…

Mason Lemberg, facebook

____________________________________________________

Усі вже пошуміли стосовно так званого “листа Порошенка” до “безіменного директора ФСБ Росії”, а в мене щойно зараз знайшовся час покопатися в усьому цьому гіменці, тому з запізненням добавлю свої пару слів. Просто я рідкісний зануда, тому люблю порозгрібати деталі. За всіма ознаками – це типова фальшивка. Сам по собі даний докумет, якби був справжнім (що можна спростовувати на всі 100%) теж ні про що особливе не говорить. Власне, вкинутий саакашвілівським телеканалом текст – це імпровізація на тему: “який же нехороший тип цей Порошенко”. Там нема якихось незаконних чи зрадницьких дій, але є кілька дуже штучно включених фраз, які Порошенко в тому 2007 році точно не міг би за жодних обставин написати, але які зараз мали б прозвучати вкрай образливо.

Легенда даної фальшивки зводиться до наступного: Порошенка в лютому 2007 року не пропускають на пункті пограничного контролю “Пулково” в Санкт-Петербурзі. Він якимось чином отримує змогу подати російським фсбешникам (чому не прикордонникам???) своє клопотання щодо надання пояснень причини недопуску та наполягає на врученні завіреної копії документа про заборону на в’їзд. Але чомусь саме в цей документ він ніби засовує фрази про свою підтримку Росії в економічній та політичній сферах, згадує про свої підприємства на території РФ, колишню участь у заснуванні Партії регіонів (засновував насправді не ПР, а зовсім іншу партію, яка потім здійснила ребрендинг та змінила назву), заявляє, що не має стосунку до “антиросійської компанії президента Ющенка”…

Якщо ви вже від цього набору не відчули всю абсурдність, то дещо розшифрую.
1. Посилання на петербурзьких батьків сина Олексія. Родичі дружини старшого сина Порошенка дійсно родом із Севастополя, де й вона теж народилася, а пізніше справді переїхали до Петербурга. Але ж він одружився в 2013 році, а в фейковому документі від Саакашвілі та “української неправди” йдеться, що він мав там цих “батьків дружини старшого сина” ще в лютому 2007 року. Навіть у Вікіпедії можна прочитати, що одружився він з Юлією Аліхановою 7 вересня 2013 року. Тай відомості про їхнє знайомство під час якогось навчання в Франції теж відбулося вже значно пізніше, в 10-их роках. Сам факт наявності російських родичів у невістки президента доволі довго мусолила наша блогосфера, тому технологи, які готували даний фейк могли про це знати, а поцікавитися, коли ж Юлія стала невісткою Порошенка, просто полінувалися – це дуже схоже не зверхньо- наплювательський стиль роботи рашистських спецслужб.

2. Почерк. Не раз бачив різні документи, написані від руки Порошенком, зокрема в партії Ющенка Наша Україна та в штабі на виборах 2002 року. Зовсім не схоже. Пошукав ще в інтернеті – те, що побачив, схоже на мої спогади, але аж ніяк не на те, що опублікував підконтрольний Саакашвілі канал. І ще одне – підпис Порошенка явно взятий із якогось теперішнього факсимілє, а не проставлений вживу в 2007 році – він тоді таких кренделів не виписував. Зрештою, якщо хтось має зайві гроші, можете замовити графологічну експертизу. Хоча що це вже міняє після п.1.

3. Суть події. Ось, як про це писала та колишня Українська правда, в якій ще панували принципи її засновника Георгія Горгадзе, а не нинішній генератор фейкових новин та політичних провокацій.
Нагадую, це посилання на текст 2007 року, відразу по гарячих слідах після інциденту. Відчуваєте тональність? Порівняли з текстом від сьогоднішніх шахраїв? Думаю, питань більше нема.

Єдине, що добавлю, Порошенко на той час був нардепом – власником дипломатичного паспорта (яким безумовно й користувався під час даної поїздки), а ще головою комітету Верховної Ради, а ще мільярдером, а ще політиком особливо наближеним до президента країни Віктора Ющенка. В повідомленні в УП за 2007 рік відзначено, що він відразу ж викликав консула (мав такі можливості) й той миттєво примчав до аеропорту, але не був допущений. Не сумніваюся, що за 10 хвилин після недопуску вже на ноги підняли все МЗС і те вимагало відповіді в посольства РФ у Києві. Та врешті-решт, характер Порошенка багато хто пригадує (я тоді був його затятим противником, тож і на собі відчув не раз). Це зараз він став доволі миролюбним та стриманим, а тоді російський прикордонник напевне почув увесь запас аргументів з погрозами й попередженнями. І якась Укрправда та пропагандисти Саакашвілі пробують мене переконати, що оця імпульсивна та повновладна людина стала б тоді схлипувати в хусточку та писати “низькопоклонного листа”? Та розвернув зафрахтований ним же літак і полетів назад до Києва з планами максимально використати цей факт для своєї політичної кар’єри.

4.Текст. Саакашвілі з лєщенками й наємами пропонують нам два документи. Один – це клопотання про надання пояснень щодо причини недопуску, а другий – зобов’язання поводитися належним чином на території РФ. Обидві такі заяви могли б появитися лише, коли людину таки вирішили допустити, але спершу вирішили потріпати нерви (такі приклади з нардепами теж бували), тоді могли наполягти на написанні якогось формального зобов’язання не порушувати закони РФ. Коли повернення невідворотне, вам навіть папірчик нікому всунути не вдасться – розворот і назад до України. Крім того, поясніть мені, яким чином у вимозі надати пояснення недопуску могли появитися вірнопіддані тези, якщо вони туди взагалі жодним чином не в’яжуться. Ще теоретично це могло б появитися в зобов’язанні чи проханні таки пропустити в Росію (але ж такий документ на Лубянці навіть не здогадалися зліпити). Усі тези напхнуті в документ мали б виглядати негативно й принизливо саме в наш час і відповідати тому образу, який пробують зліпити для Порошенка Саакашвілі, Лєщєнка та їхні соратники. До речі, за одну тільки згадку про Партію регіонів тоді від Порошенка можна було в той час і по мармизі заробити, не те, щоб він сам про таке написав.

І зовсім не ясно, навіщо писати заяву на ім’я директора ФСБ, якщо тобі навіть не надали якихось пояснень про причину недопуску, в тому числі й про те, від кого походить рішення. Саме це випливає з фейкової заяви, бо навіщо б тоді так уклінно просити про пояснення цих причин. Хоча в дійсності якраз Порошенку причину тоді пояснили (це бачимо з його коментарів від 2007 року), про це пам’ятали і в ФСБ, що такі пояснення від них були зроблені на місці, але знову жне зістикуваои два факти й допустили топорну роботу.

5. Походження документа. Я навіть не сумніваюся, що самі ці фото дійсно походять із Росії, а не з Тбілісі чи Києва. Напевно у нас би так бездарно не фальшували та не наробили б аж таких тупих ляпів (правда, пане Сергій Гайдай?). Але туман, якого так пробує напускати керівник телеканалу Руставі-2, не рятує від питання: яким чином такий документ із надр самого ФСБ попав до такого “ворожого для Росії каналу чесних грузинських новин”. Напевно якийсь грузин-патріот пробрався в надра ворожої спецслужби й виніс звідти заповітні фото з компроматом, хоча й розумів, що буде через це викритий та знищений… Смішно, правда ж?

Зрозуміло, що передали через відповідних контактерів чи через того ж самого Курченка. Хоча найімовірніше, що обійшлися й без зайвих посередників. Просто, коли ми зараз переконуємо себе, що принаймні сам Саакашвілі не міг піти на послуги до російських спецслужб, його ж країну атакували, частину території окупували, то видаємо бажане за дійсне. Все йде, все міняється. І деякі ветерани АТО з добробатів невдовзі перекочували до лав російських диверсантів, і сам Саакашвілі не аж так і боровся проти Москви, але це вже зовсім інша історія, про яку ще вартує написати в майбутньому.

А навіщо це зараз замовникам і виконавцям? Та в кожного ж є свій практичний інтерес. Саакашвілі дуже хоче перебити звинувачення в роботі за фактично російські гроші проти України. Найпримітивніший метод – це “сам дурак” (його й російська пропаганда постійно використовує). На чітке й доказане звинувачення кидаєш своє, нехай і безглузде та бездоказове, а люди ж звикли, “що диму без вогню…” От і немов би урівноважуються в свідомості частини читачів обидва закиди. А далі вже не так важливо: повірять обом, чи перестануть вірити в обидва. А для замовників з Москви усе, що робить Саакашвілі – подарунок: дестабілізація, ворожнеча, зневіра, розбалансування країни… Та й зайвий раз плюнути в бік свого головного ворога – теж якась втіха.

Тарас Чорновіл, facebook

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss