Гумор “95 кварталу” відстав на 20 років від гумору на Заході

Дивлюсь стрім із акціі громадськість проти ксенофобів 95 кварталу.
Традиційно на одного активіста по 3 журналіста і 5 фотографів.
Але власне так, крішки, здобуваються реальні права для ЛГБТ, а не раз у рік маршем задля фоточок і заявок на гранти, де на тебе полюють бритоголові провокатори. Теж заради фоточок і грантів.
Від самого 95 кварталу очікувати ювелірного гумору на тему ЛГБТ було тяжко. Особливо після попередніх виправдань Зеленського, що п’яний ностальгуючий аля-десантник, його тупа кругломорда клуша і постійні сварки зі сватами — оце взірець сім*і для тутешніх аборигенів.

Сара Сільверман, топовий стендап-комік може легко жартувати про голокост і расизм, незважаючи, що сама є єврейкою.
Луі Сі Кей в “Луі” і “Баскетсі” обігрує будь-які чутливі і резонансні теми, але від цього не смердить вульгарністю.

Недавно мене зачепив чорний, сюрреалістичний сітком Man Seeking Woman, за мотивами творчості Саймона Річа — молодого новеліста, який пописує сценаріі для Pixar і Saturday Night Live.
Так от там є сценки на тему, що якщо твоя колишня проміняє тебе на Гітлера. Або, що, якщо ти настільки невдаха, що сестра пропонує тобі в якості гьорлфренд тролесу зі Швеціі, яка живе під мостом і “зробила себе сама”. Або як відчайдушна дівчина іде шляхом Франкенштейна і ліпить свій ідеал, але він в результаті виявився геєм і йде до іншого мужика. Або, коли Санта клеїться до тебе, розповідаючи, що шлюб із місіс Санта чиста формальність і “спимо ми окремо”)

Так от там примітив, хто кого стругає і, хто кому буратіно давно переросли і забули. І Зеленському просто пощастило, що він будує бізнес в краіні, де ментальна зрілість відстає років на 20 від усього світу.

Марина Данилюк-Ярмолаева

Марина Данилюк-Ярмолаева, журналист, facebook

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss