Збірний образ київського совка за 50

Як правило, російськомовний. Культурний багаж полегшений: міфи ВОВ, Булгаков з комедіями Гайдая і Рязанова, розбавлені українськими застольними піснями.

Переконаний, що від нього нічого не залежить. Тому вибори для совка не асоціюються з вибором його ж майбутнього, а тільки з ритуалом, з якого можна мати якийсь матеріальний одномоментний зиск.

Допускає, що Путін має право “карати” українців.

Ксенофоби. поскільки київські совки переважно етнічні українці, то ксенофобія поширюється і на власних співвітчизників, які не втратили національні ознаки (такі люди в їх свідомості: жлоби і село).

Красти будь-кому з влади (і не з влади теж) з бюджету можна. бюджетні гроші – це гроші абстрактні, не з його кишень.
Все, що за кордонами його дому і його особистої приватної власності – нічийне. Совок не скаже “моє місто”, “моя країна”, а тільки “наше місто”, “наша країна” – бо “наше” нічийне. Відповідальності за нічийне совок не несе. Відповідальність за “нічийне” лежить виключно на державі. Держава=правитель.

Вірують, що українська влада розплачується з Європою за підтримку віддаючи їй карпатські ліси, наприклад. А сланцевий газ – плата за підтримку США і неодмінна екологічна катастрофа для тієї місцевості, де такий видобуток ведеться.

Уявляють собі Україну як повністю одержавлену територію, приватна власність для них існує на рівні прикладному, але не світоглядному.

Ієрархія в рамках пари: хазяїн-підданий. Можна змінити хазяїна з Росії на США, але характер стосунків допускається тільки такий , як в СРСР: з нещадною експлуатацією Центру окраїн, байдужістю до населення, природи тощо. Для совка це норма. Ні в яке партнерство, рівність, угоди і т.д. вони не вірять.

Війну не підтримують. Путіна не люблять. Готові здатись заради будь-якого миру. Всі, хто чинять спротив окупанту, викликають страх і неприязнь, турбує, що за спротив Росія ще більше покарає – перепаде і тим, хто був покірним.

Будь-яка влада, схожа на умовного Щербицького (секретаря ЦК КПРС) – своя, чим більше не схожа – тим більш ворожа.
Парламент – взагалі не влада. Але хороше місце, де можна наживатись.

Довіри до влади бути не може в-принципі, бо це образ караючий. Але владу інакше, як уособлення брутальної сили і свавілля взагалі не уявляють.
Ставши владою совки діють згідно своїх уявлень про її характер.
Коротше, український совок – породження колоніалізму.

ларисаВакульницька

Лариса Вакульницька, facebook

Попередня стаття автора – Росія привласнила українську історію і частково культуру задля “завоювання географії”

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss