Про заборону ВКонтакті та “патріотів”

Читаю стогони про неможливість слухати музику без вконтакте. Є SoundCloud, є Google music, є YouTube. Короче, коментарі багатьох розкрили — патріот не той, в кого найпістрявіша вишиванка на татуйованій тризубами груді, а той, хто за халяву здасть усе ФСБ: дзвінки, контакти, маршрути. І назве це свободою слова і самовираження. Щоб не так, як в Північній Кореї).

Пригадую, як кілька років тому кричали про ненужність украінського дубляжу. Зараз не піти на кінострічку з гарною озвучкою, або не повести дитину на мультик з дубляжем Тіни Кароль, Юрія Горбунова — просто не пристойно.

У 2014 жінки 35+ блузки на собі рвали від розпачу, коли сказали, що Стасу Михайлову і Лєпсу в Україну з концертами зась. І буквально як на дріжжях виріс місцевий секссимвол жєнщін с трудной судьбой і желанієм любіть і бить любімой. Олег Вінник — блондин в тугооблягаючих джинсах збирає палац Україна, його концерти крутять по Інтеру, а пісня “Ніно” стала лідером чарту “Русское радио Украина”. В караоке/на п’яних весіллях частіше уже співають Вінника ніж рюмку водки на столе.

У листопаді 2016 знову була трагедія. Ввели україномовні квоти на радіо. Просунута спільнота, ді-джеї деяких депутатів списи ламали, що у нас хуйова музика і ніхто це слухать не буде. Слухають. Навіть стандарті пєвіци ртом взяли за хороший тон записати хоч щось україномовне. Про любоф і чувства, там.

Травень, 2017. Активні українці з довгими язиками були вражені гонораром Джамали і 213 тисячами гонорару для оркестру національних інструментів та ONUKA — якщо поділити останній на близько 40 людей на сцені хоча би вийшло по 3200 гривень на людину. При цьому розслідувачів не так цікавив банер на недобудові Нафтогазу за 5 мільйонів та Інтернет для журналістів “Євробачення” за 14 мільйонів, де явно були основні надмірні трати.

Так само волали українці-патріоти про знедолений народ і тарифний геноцид, коли Європарламент голосував у квітні за безвіз. То нічого, що зараз аби подати документи на біометрику треби приїздити під центр на світанку — бо черги бажаючих на кілометри і записуються всі на папірці як в старих районних паспортних столах.

Мораль вконтактика. Ми десятиліттями хизуємось найкращими айтішниками, які підкорюють Силіконову долину, славним КПІ, який щороку штампує дохера спеціалістів, топ вуз країни — все таке. Доля сама дає шанс в руки організувати стартап у себе дома, не мити німецького унітаза чи збирати полуницю на англійських полях по безвізу.

До слова, версіі про те, що президент закрив вконтактіки, бо так ділить ринок – маячня повна. Не підписав би указ сьогодні, волонтери б взяли ініціативу жорсткіше у власні руки і дотиснули питання. Це відтянуло би питання на тиждень-другий і все. Просто в АП не дураки, вміють грати на випередження і перебирати увагу на себе козирною темою)

Марина Данилюк-Ярмолаева

Марина Данилюк-Ярмолаева, журналист, facebook

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss