Доктор Ліза – шахрайка

Євгенія Чуприна (поетеса, письменниця та драматург):

Чисто інтуїтивно, покладаючись на власні уявлення про взаємодію добра зі злом, я відчувала, що вони не можуть так мішатися, як говорять побічники доктора Лізи. Йде розділення на своїх та чужих на енергетичному рівні, і як огірок, що його помістили у розсіл, робиться на смак точно таким, як решта з цієї діжки, так і людина, яка летить у військовому літаку разом з вбийцями і мародерами у такий визначний момент свого життя як смерть, не може бути принципово іншою, ніж вони.
Але щоби сперечатися, треба спиратися на факти. От деякі факти:

Лариса Вакулицька:

Що вдалось вияснити про доктора Лізу.

Відділення паліативної допомоги було відкрито на 7 поверсі київської міської онко-лікарні на Верховинній, 69 в 2001 році.
В 2008 році хоспіс переїхав в нове приміщення – окремий будиночок, побудований за гроші міського бюджету Києва – за тією ж адресою.

Неформально в лікарні в терапевтичному відділенні було щось на кшалт хоспісу для людей, яким нікуди чи неможливо було йти додому з 1997 року.

Єлизавета Глінка (доктор Ліза) з”являється в онко-лікарні волонтером при цьому хоспісі в 2005-2006 рр. і активно збирає гроші під цю справу (зі слів опитаних свідків, Elena Bilak).

Зокрема, збирала в 2005 р. гроші під алярмове повідомлення, що люди в хоспісі мерзнуть, бо немає опалення. Але це 7 поверх багатоповерхої лікарні, яка має централізоване опалення.

В повідомленні в жж Ліза писала, що потрібні ковдри, обігрівачі тощо. Зрозуміло, що люди перераховували не ковдри з обігрівачами, а гроші. Куди пішли ці гроші невідомо.

Iryna Panchenko Вони писали душодробильні пости, що в Києві замерзає хоспіс. Поміж розповідями про святу подвижницю ДокторЛізу. І просили допомоги. Мені здалося, що фото не з Києва і взагалі всі ці історії дивні. Коли я запропонувала приїхати і привезти все необхідне, різко відморозились. Відписали щось типу хоспіс пустий, бо відключили опалення. То для кого просили допомогу тоді? Нічого внятного не відповіли, а потім з “київською темою” вщухли.

Хоспіс – заклад, де невиліковно хворі доживають до смерті і їм необхідні ліки наркотичної групи для зняття болю. Наркотики можна отримати тільки від МОЗу, під суворий контроль, облік, матеріальну і кримінальну відповідальність, а також, враховуючи, що Україна не Африка – своїх лікарів тут достатньо – ніхто: формально чи неформально, не поставив би керувати таким закладом громадянку США
(у якої, можливо, і диплому про медичну освіту немає, бо вона виїхала закордон ще при СРСР, не закінчивши медінституту).

Приміщення лікарні, фінансування МОЗ і міського бюджету, як міг допомогти (і чи допоміг?) фонд VALE під керівництвом Єлизавети Глінки – невідомо.
Але теоретичний максимум, що фонд міг зробити – це допомогти купити дещо з медичного обладнання, меблів, памперсів.
Називати все це “відкриттям першого в Україні хоспісу в 1999 р.” – це просто БРЕХАТИ В ОЧІ.

Вона шахрайка.
І це, можливо, ще дуже м”яке визначення, бо її дивна діяльність в Сербії і Косово після війни, на Донбасі (в обох випадках вона займалась вивезенням дітей) дає підстави думати, що дама пов”язана з більш тяжким криміналом.

До речі, перший хоспіс в Україні був відкритий у Львові в 1996 році, а наступний в Івано-Франківський в 1997р.

Facebook

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws 2014-2017 Київ rss