Нищук став жертвою прийому, який політики-начальники часто використовують у спілкуванні із мас-медіа:
замість відповідати на запитання, розповідати про щось інше.
Зазвичай, це роблять із метою навішати локшини на вуха.
Ті, хто захищають “генетичну промову” Нищука, наголошують:
“все він правильно сказав, а ті, хто його критикують, вирвали фразу із контексту”.
Отже, про контекст: міністру культури навели конкретний приклад того, як на Донбасі – в Дружківці – черга за єдиною в місцевій бібліотеці книжкою про Небесну сотню. А той навіщось почав розповідати за генетику (чи то її відсутність), прірву свідомості (хоча приклад свідчить якраз про протилежне!), навіть Черкаси і шевченків край навіщось приплів.
Політики, особливо розмовляючи під запис, дуже часто так роблять. Якось одному депутату в кулуарах парламенту, коли він, вперто ігноруючи питання, гнав пропаганду, жартома сказав: ну, знаєте, це все одно, якби я запитав, котра година, а ви б мені – про погоду… і там таких більшість: наслухаються “політмахерів” – і починають заливати.
Політики-начальники-керівники, відповідайте по суті, менше пафосу і не кажіть зайвого.
Дмитро Шурхало, журналіст, facebook
Читайте також – Про генетичні одкровення Нищука
rous.ws
