Росія привласнила українську історію і частково культуру задля “завоювання географії”

Аксіоматично, що Росія привласнила українську історію і подекуди українську культуру. Про це знає переважна більшість українців (і зовсім не усвідомлюють росіяни).

Але мені ніколи не було зрозуміло “чому” – чи є в цьому раціональність, чи тільки психологія. А вичитуючи розділ про Середню Азію в “Трубадурах імперії” Томпсон, в якій вона відшукала безліч проявів механізму “завоювання географії” в творах від Гумильова до Солженіцина стало так ясно: привласнення української історії і культури – це завоювання географії!

Недостатньо завоювати зброєю чужу країну, її ще треба завоювати на символічному рівні, переконати місцеве населення і світ, що цей край, країна завжди була “наша”. (Крим-всєгда-бьіл-русскім взагалі може служити хрестоматійним прикладом такого завоювання на символічному рівні).

Питання про Одесу було тестовим і результати загалом класні.
Але те, що деякі досі визначають вік Одеси в 200 років – це і є прояв цього завоювання Росією наших мізків.
З цього привласнення географії – перейменування міст (дяка Артему Хазанову, який звернув увагу на тотожність перейменування Одеси і Проскурова з Хаджибея і Плоскирова), звідси і заснування міст, що вже давно існували; звідси і “Киев – мать городов русских” сирєчь российских; звідси і вивезення, перебудова або знищення всіх пам”яток, які засвідчують не-російську історію.
І виклад історії, на який поклали всі сили видатні російські історики починаючи від Карамзіна – в такому вигляді, наче до приходу на будь-яку завойовану територію Росії тут не було Історії або вона була така нецікава і дрібна, що цілі століття просто зникають з пам”яті, як от середньовіччя, історія ВКЛ чи Речі Посполитої (а можна взяти будь-яку країну, що попала під Рашу – і цю схему можна буде виявити).

Звідси ж всі фільми, романи і вірші, дія яких розгортається на території України, але наче в декораціях і героями яких є тільки росіяни, а якщо і виникають місцеві – то образи їх зводяться або до слуг хороших росіян, або до розбійників, катів і негідників.

Там, де неможливо знищити чужу історію – там вона всіляко принижується, місцеві герої, культура і обставини представляють нікчемними і такими, які діяли на шкоду місцевому ж народу.

Ця схема необхідна щоб утвердити владу Москви на чужій етнічній території, переконати що тільки росіяни мають право визначати долю цієї землі, а не її хазяї, що росіяни принесли сюди кращий устрій і порядок, що місцеві народи не здатні на власну державність. Звідси і міфи про “добровільне входження” і міфи, що Російська імперія захищалась (!) від “войовничих племен Кавказу”.

До речі, в самій Російській Федерації повно таких ареалів чужих історій і народів, історія яких стерта і які були привласнені російською імперією.
Це імперіалізм в чистому вигляді. І я так і не розумію до кінця, що це: раціо чи психологічні особливості культури, що сформувалась хижацькою, номадистською державою. І як сформувалась так і досі не модернізувалась до сучасності 21 століття.
Мабуть, і те і інше.

ларисаВакульницька

Лариса Вакульницька, facebook

rous.ws

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss