Пошив форми іноземцями та міф про працьовитість українців

Міноборони України оголосило про намір залучити до пошиву форми іноземних виробників. І зразу хвилями по мережі пішла зрада – уряд не думає про вітчизняного виробника, гроші українських платників податків підуть іноземцям…

А я вважаю що таке рішення – правильне. Давно пора. Позаяк – дістали українці своєю жадібністю і хитромудрістю. Бо я не розумію чому форма скопійована з голандської та з цілком притомними ТУ у підсумку вияляється чорти-батька-зна-чим?

Щойно нардеп Савченко заголосила що БТРи передані в ЗСУ – браковані. Так шановні, це не Полторак мутив з матеріалами, не Гройсман халтурив зі сваркою, не Порошенко електрику паяв з перепою, і не Муженко збирав картери з порушенням всіх вимог технології. Це не вони у відповідь на дорікання що брак зробили, волають: “Та я завжди так робив! Та що ти розумієш?! Та ти краще скажи чому Ахмєтов не сидить! Та за такі гроші подякуй що БТР взагалі з карданом! Та мені платити мусять лише за те що я сюди прийшов!”

Плавав – знаю. За період роботи на заводі і в різних фірмах я таких молитов від українськи пролетарів наслухався досхочу. Так наслухався, що в байку про працьовитих, пильних, відповідальних і охайних українців не повірю, мабуть, до самої смерті.

Підполковник Д. Марченко нам-блогерам під час відвідин свого центру багато порозповів як опираються виробники перевіркам форми для поставок до ЗСУ на кінцевому етапі передачі – коли беруть готові зразки і перевіряють відповідність ТУ. Чого там тільки не було?! На рівні ВР вимагають перевіряти так: тканину – окремо, фурнітуру – окремо, а кінцевий вироб – Боже збав! Тупо не пускають перевіряючих з Центру Марченка на склади – фізично…

От і виходить. Партачить – швея і слюсар. З матеріалом мутить – власник фірми. Лобіює їхню халтуру – депутат. А коли форма доходить до частин, виявляється лайном і коли волонтери дружно волають “зрада!”, хто винний? Міноборони і Генштаб.

Кожна Надюка вам це скаже.

Вихід очевидний. Запускати на цей ринок іноземного виробника та ставити рідних партачів в умови жорсткої конкуренції. І чхати на всі камлання про “підтримку відтчизняного виробника”, позаяк хороший хлопець – не професія.

Серж Марко правильно сказав, шляхів у нас – або в НАТО, або – назад до берців “тисяча шагов”. Практика показує, нашого партача скільки не вмовляй – діла не буде. То хай по краплі витискує з себе хитросклепаного хохла, до повного перетворення на українця.

На європейця.

Хай конкурує з європейським виробником і не ниє.

Дмитро Вовнянко

Дмитро Вовнянко, журналіст, facebook

Попередні статті автора:

Чому у Саакашвілі не вийшло в Україні як у Грузії

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss