Діра в банках Італії

Після спаду ажіотажу навколо Brexit на перший план в економічному порядку Європи несподівано вийшла діра на сотні мільярдів євро в фінансовому секторі Італії, четвертої за розміром економіки Євросоюзу та восьмої в світі. Вона загрожує не тільки дестабілізувати політичну ситуацію в самій Італії, але й підірвати весь банківський сектор Європи, попереджають експерти. Тягар порятунку італійських банків, можливо, доведеться розділити приватним вкладникам і кредиторам, але для прем’єра Маттео Ренці це політично неприйнятно. Переговори Риму і Брюсселя про параметри оздоровлення фінансової галузі поки не дали результату.

Обсяг проблемних кредитів на балансах італійських банків МВФ оцінює в € 360 млрд – 18% сукупного кредитного портфеля. Це в три рази більше середнього показника по єврозоні (6%) і можна порівняти з рівнем поганих боргів Албанії та Бурунді. Жалюгідний стан фінансового сектора Італії – наслідок трирічної рецесії і десятиліття економічної стагнації, робить висновок FT. Крім безнадійних кредитів перед італійськими банками стоїть ціла серія проблем: хронічно низька прибутковість на тлі рекордно низьких процентних ставок, недостатня капіталізація та високі витрати. Системний ризик також є у надмірному обсягу державних облігацій в портфелях італійських банків, писав в квітні Bloomberg. Більше 10% активів італійських банків припадає на державні облігації різних країн, що вдвічі перевищує середній показник єврозони – це підсилює зв’язок між банківськими та суверенними ризиками.

На жаль, Італія упустила час на оздоровлення своєї фінансової системи, пише FT. Влада країни не провела масштабну рекапіталізацію в 2008-2010 роках, коли цим займалися інші країни Європи і Сполучені Штати, вони не створили банк проблемних активів за прикладом Іспанії, яка прийняла таке рішення в 2012 році, і не встигли підтримати свої банки до 1 січня 2016 року, коли в єврозоні запрацював Єдиний механізм допомоги (Single Resolution Mechanism – SRM), що вимагає, щоб тягар порятунку проблемних інститутів поділяли вкладники і власники банківських облігацій.

Цього року нагляд за фінансовою галуззю Італії перейшов до Європейського центрального банку (ЄЦБ), а 29 липня Європейська служба банківського нагляду (EBA) оголосить результати стрес-тестів, покликані виявити глибину проблем в секторі. За словами Маттео Ренці, що став прем’єром країни в лютому 2014 року, сьогодні на нього звалилася проблема, яку в 2013 році відмовилося вирішувати попереднє керівництво.

Вперше уряд заговорив про допомогу фінансовому сектору в кінці червня, після того як Brexit спровокував розпродаж акцій італійських банків: лише за два дні після британського референдуму провідні банки Італії Intesa Sanpaolo, Banka MPS, Mediobana і UniСredit втратили третину своєї ринкової вартості. У відповідь на це влада почала опрацьовувати можливість рекапіталізації фінансових установ на € 40 млрд, писала The Wall Street Journal.

Італія наполягає на рекапіталізації своїх банків в рамках європейських правил фінансового оздоровлення кредитних установ, розповіли Bloomberg цього місяця обізнані джерела. Ці норми дозволяють підтримувати банки, коли, наприклад, стрес-тести виявляють, що ті відчувають дефіцит капіталу.

Голова ЦБ Італії Іньяціо Віско допускає можливість державної інтервенції, а міністр фінансів країни П’єр Карло Падоан стверджує, що уряд розроблює заходи підтримки банків, які були б засновані на ринкових підходах. Минулого тижня він заявив, що в основі всіх обговорюваних владою заходів буде лежати принцип «максимального захисту вкладників».

«Віско говорить очевидні речі, але ринки заспокоїть лише надійний план, – прокоментував Bloomberg дії влади Джакопо Чекателлі, гендиректор міланської брокерської компанії Marzotto SIM SpA. – Мене турбує, що рішення по Monte Paschi, який знаходиться на передовій цієї кризи, буде знайдено, а комплексного плану для всього сектора так і не з’явиться». За словами Чекателлі, ризики того, що колапс одного банку в фінансовому секторі країни запустить ефект доміно, зростають.

За оцінками аналітиків і експертів, € 200 млрд з € 360 млрд проблемних позик – безнадійні кредити, боржники за якими – неплатоспроможні. Щоб портфель безнадійних боргів повернувся до справедливої ​​вартості, необхідно списання € 30-40 млрд цих активів, підрахувала WSJ. FT оцінює обсяг необхідних списань в € 85 млрд.

Заяви Центробанку країни про те, що регулятор очікує від фінансових установ скорочення обсягу проблемних кредитів на їх балансах, стривожили ринки, написав 12 липня Bank of America Merrill Lynch. Прагнення прискорити списання проблемних боргів, а також наростити капітал загрожує пошкодити реальному сектору економіки і, як це не парадоксально, тим самим спровокувати нове зростання проблемних боргів, вважає банк.

ЄС може в підсумку ініціювати програму «відкритої допомоги банкам», яка, по суті, рівноцінна запущеній в 2008 році програмі порятунку проблемних активів (TARP), в рамках якої влада США викуповувала акції найбільших американських банків, вважає Джим Міллстін, колишній глава програми реструктуризації Мінфіну США. Спроби захистити платників податків від збитків банків і перенести весь тягар їх порятунку на інвесторів загрожує спровокувати «ефект доміно в фінансовому секторі». «Тим самим ви обтяжує тих, хто вкладає свої кошти в розвиток економіки».

Брюссель наполягає на тому, щоб у порятунку банків спочатку взяли участь вкладники та приватні власники їх облігацій (так званий принцип bail-in), після чого допомогу надасть Європейський стабілізаційний механізм (ESM). Рим виступає проти, повідомили Bloomberg джерела, знайомі з ходом дискусій.

Коментуючи переговори з Римом, міністр фінансів Нідерландів Йерун Дейсселблум, за сумісництвом голова Єврогрупи (група міністрів фінансів єврозони), заявив, що «правила держпідтримки очевидні: інвестори та власники банків повинні понести втрати, точно так, як вони отримували прибуток в огрядні роки». Його підтримав міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле: «Європейські норми [порятунку банків] були створені після уроку, який ми винесли після фінансової та банківської кризи, – зазначив міністр, посилаючись на діючу процедуру bail-in. За його словами, свого часу всі були одностайні в тому, що не можна допустити, щоб банки заробляли величезні прибутки, а тягар ризиків лягав на плечі платників податків.

Для вирішення проблем фінансового сектора влада Італії має намір створити токсичний банк, куди пропонується перевести проблемні активи номінальною вартістю € 50 млрд, повідомила 16 липня Sunday Telegraph без посилання на джерело. Газета відзначає, що цей план може не сподобатися Брюсселю, оскільки в схемі пропонується задіяти гроші платників податків.

Криза в банківській сфері ставить дилему перед прем’єр-міністром країни Ренці. Якщо він поступиться Брюсселю, збитків зазнають рядові італійці, які вкладали свої кошти в банківські облігації, розраховуючи, що за надійністю вони співвідносяться з банківськими вкладами, а по прибутковості навіть перевершують їх. Непопулярні заходи в підсумку можуть коштувати прем’єру його посади – адже серед виборців є власники цінних паперів, відзначає Bloomberg. За даними агентства, зараз на руках у інвесторів знаходяться бонди італійських банків більш ніж на € 180 млрд. При цьому сукупна капіталізація фінансового сектору країни становить менше € 60 млрд, оцінював 5 липня аналітик Bloomberg Intelligence Скотт МакЕват.

Восени – в жовтні або в листопаді – в Італії відбудеться ініційований Ренці референдум з питання конституційних реформ для підвищення ефективності політичної системи країни. На думку FT, Ренці ризикує не менше, ніж Девід Кемерон в Британії, так як виборці розглядають плебісцит як можливість висловити довіру чи недовіру уряду посередині терміну його повноважень. На останніх муніципальних виборах в країні партію Ренці вже потіснили конкуренти. У червні, на виборах мера Рима, перемогу здобула Вірджинія Раджі, кандидат від опозиційного «Руху п’яти зірок», що виступає за проведення референдуму про вихід країни з єврозони.

Ренці, на відміну від греків, не вимагає грошей. Він просить можливості хитрого бухгалтерського маневру, який збільшить держборг Італії і ще більше зробить італійські банки «зомбі-банками», з ще більшим exposure (обсяг потенційних ризиків) на італійські держоблігації. Найбільш серйозний ризик несуть в собі італійські держоблігації – якщо їх вартість почне падати, вся банківська система обнулиться практично моментально; вони представляють собою основний ліквідний актив, вже закладений по кілька разів на ЄЦБ. Чим більше буде держборг Італії і чим більше буде exposure італійських банків на держоблігації, тим більше ризик, що рано чи пізно банківська система завалиться і вже ніщо не зможе її врятувати.

Влада Німеччини наполягає на притягненні до порятунку італійських банків вкладників, але політично це буде зробити неможливо – зростуть ризики зміни влади в Італії. Ренці може використовувати цей фактор для тиску на Меркель і посилатися на перспективу Italexit після жовтневого референдуму, якщо ФРН, неформальний лідер Європи, не погодиться на умови Риму.

Переклад Русь|Всесвіт

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss