Незрозуміла компанія гонива на “Шахтар” від деяких львівських псевдо-інтелектуалів

Компанія гонива на “Шахтар”, яку почали і продовжують деякі львівські псевдо-інтелектуали, мені, м’яко кажучи, не зрозуміла.

Я згадую донецького сепаратиста в ростовському госпіталі без руки і ноги, у якого якийсь іноземний журналіст бере інтервью:
– А чого ви пішли воювати?
– А коли б на вас фашисти йшли, то ви б не пішли? – запитує простий донєцкій парєнь, який, ймовірно, колись каруселив на виборах по “западній” із кількома десятками відкріпних талонів (по 50 гривень за штуку).

І от цей борець із фашизмом, вболівальник “Шахтаря” довідується, що “Шахтар” вирішив втекти із Донецька і залишитися у фашистькому чемпіонаті. Більше того – він переїхав у столицю фашистів – Львів. І, саме тому, він вже не може грати на “Донбас-Арені” ніколи! Бо, як сказав би Віталій Кличко, кто убежал к фашистам, тот “окрасіл себя в тє цвєта, в коториє окрасіл сєбя”.

Ви розумієте, що “Шахтар” не повернеться в Донецьк доти, доки там не буде знищено останнього сепаратиста, і доки не повернуться всі українці? Ви розумієте, що коли б спитати того шахтьора без руки і ноги: а чого ж ваш “Шахтар” втік до фашистів? – то в нього почнеться когнітивний дисонанс. Бо коли “Шахтар” втік у Львів, і фашисти не відірвали Тойшейрі і Луческу рученьки і ніженьки, то або команда “Шахтар” – це самі фашисти, або немає ніяких фашистів у тому Львові. “Вас обдурили, ідіоти!!!” – ось послання “Шахтаря” своїм вболівальникам-сєпарам. Чи може вони стільки років вболівали за прихованих фашистів? Прощення футболістам-фашистам вже немає. З точки зору проукраїнської пропаганди “Шахтар” у Львові – це просто касетна інформаційна бомба тривалої дії.

То чому цю бомбу ніхто скидає на нашого ворога? Звідки раптом така нікчемна кампанія? Можливо, “Шахтар” перейшов дорогу власнику “Карпат” і телеканалу “ЗіК” Деминському, який мало не узяв за копійки собі безхозний стадіон “Львів-Арена”. А тут раптом – такі гранди у Львові – конкуренція. Львів’яни побачили великий футбол. І саме із журналістського середовища близького до власника “Карпат” почалися тупі наїзди на той “Шахтар”. Мені дуже неприємно було читати цю гидоту від знаних і авторитетних львівських журналістів.

Питання, чи піде на користь “Карпатам” переїзд “Шахтаря” до “Львова” – безумовно! Потрібно буде поборотися за глядача на полі… Не язиками. І “Карпати” додадуть!

Серед тих гонітєлей “Шахтаря” були й мої френди, які, я сподіваюся, просто не зорієнтувалися в ситуації. Я певний час, нєдоумєвая, терпів їхні недолугі заклики. Але, панове, якщо вам не подобаються люди, які тікають із своїх домівок і рятують своє життя – це ваша справа, це питання совісті. Якщо вам не подобається, як грає команда “Шахтар” – не ходіть і не дивіться. Але навіщо сморід цей? Залишіть хоч ви вже їх в спокої, панове.

“Шахтар” – це подарунок для Львова з багатьох сторін. З економічного боку – це врятована “Львів-Арена”, безумовно найгарніший стадіон в Україні. Це реклама гостинному і привітному старому Львову. З політичного боку – це чудовий інструмент контрпропаганди.

Я навіть не кажу про сам футбол. Львів’яни ніколи не бачили такого красивого поєднання футболу і арени. Я люблю “Шахтар” за його щиру гру, не зважаючи на всі мої щоти до його власника. Я забуваю про Ахметова, коли дивлюся футбол. Я люблю Срну, Тейшейру, Тайсона, Тарасика Степаненка, Славка Шевчука, Андрія П’ятова, Сашка Кучера…

Колись серед фанів “Карпат” зародилася весела і загадкова, як сам фашизм, гра-ідентифікатор “хто не скаче – той москаль”. Сьогодні я б хотів завершити нашу дискусію такими поетичними рядками: той хто гоне на “Шахтар”, той, і скачучи, – москаль. Може не дуже складно, але на цьому крапка.
Ткаленко

Ігор Ткаленко, директор Львівської обласної державної телерадіокомпанії

Русь | Всесвіт © rous.ws Думки авторів не завжди збігаються з думкою редакції rss